CrossLingua’2013 < 11 — 15.05.13 < Ukraine, Crimea, Parthenit
КОГНІТИВНА МОТИВАЦIЯ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ EКФРАЗИСУ
У доповіді увага приділена екфрастичним дослідженням тексту у світлі сучасної синкретизації художньої сфери, зумовленої новими технологічними й когнітивними можливостями, і увага загострюється на розрізнення інтермедіальності та екфрастичних досліджень. Інтермедіальність укладається як методологія в межах літературної компаративістики. Екфрастичні дослідження навпаки, почались від конкретики античних риторик, де екфразис вважався типом опису та докладно характеризувався, більше того, належав до прогімнaсмат (пρογυμνάσματα), тобто до вправ із вітійства. Отже, він мав суто «прикладне», практичне значення від початку ідентифікації.
Cпоріднені поняття екфразис (ekphrasis / ἔκφρασις) та гіпотипозис (hypotyposis / ὑποτύπωσις) відрізняються одне від одного тим, що екфразис – це словесний опис предметів мистецтва чи музики, а гіпотипозис – це створення художньої картини (виразного яскравого опису) на основі спостереження життя. Обидва терміни джерелом своїм мають античну естетику, яка докладно вивчала всі форми опису. Апелюючи до гіпотипозису, ми маємо можливість встановити межі екфразису.
Теорія екфразису як особлива методика дослідження взаємодії різних видів мистецтва з літературою почала укладатися у ХХ ст. та була спpовокована неконкретністю інтермедіальних досліджень та їх тяжінням до непослідовної невмотивованої описовості. Від початку екфрастична теорія обирала наскрізні символи та знаки для утворення метамови культури й була орієнтована на розгалуження системи ідентифікаційних прийомів опису тексту. Інтерес до екфрастичних досліджень зростає, примножуючи методологію й практику.
Поява комп’ютера як буденної реальності, входження віртуального світу та розширення його ролі зробило досяжними для багатьох артефакти культури, як і ускладнило саме розуміння тексту – гіпертекстом. Тому естетичні концепції, які раніше видавалися досить специфічними та важкими у застосуванні, такими вже не видаються. Ускладнюється сама сфера знаків культури. З’являється «невеpбальна семіотика», без урахування якої вже важко уявити світ мистецтва.
Окремий акцент в теорії екфразису В.Т. Мітчелла має діалог із Е. Панофським, «іконологія» якого містила концепцію вирізнення символічних, алегоричних та концептуальних значень образу. Теорія іконології знадобилась В.Т. Мітчеллу при осмисленні різниці між текстом й зображенням, візуальним та вербальним значенням. Синтезуючи власну концепцію екфрастичного перекладу, він спирався на досягнення не тільки Е. Панофського, а й дослідників дискурсу, діалогізму та теорії Іншого у постмодерністському тлумаченні.
Н. Гудмен в книзі «Мови мистецтва» подав нову теорію естетики, яка значно вплинула на формування оновленої теорії екфразису. Зокрема, вона вплинула на формування концепції екфразису В. Дж. Т. Мітчелла. В його книзі «Іконологія: образ, текст, ідеологія» співвідношення знаку й образу становить стрижневу проблему. Дослідник осмислює концепцію Н. Гудмена та акцентує в ній когнітивний аспект. Звідси екфразис в його інтерпретації – це не простий «знаковий перехід», не інтертекстовий повтор чи інтеракціоністське втручання на основі певних соціальних символів, а зумовлене послідовними розумово-емоційними конверсіями відображення суті естетичного явища одного виду мистецтва – в іншому. І тут йому знадобилось гудменівське розуміння екземпліфікації як послідовної форми відтворення за зразком так само, як і референції – співвідношення значень і форм у довільному спрямуванні, без будь-якого зразка чи приклада. Це дає можливість розрізнити різні типи та фази екфразису.
Естетика Н. Гудмена подарувала когнітивну мотивацію до мови мистецтв, створила передумови для проникнення до структури синкретичного художнього явища, а отже, спрямувала науковців до пошуків у напрямі універсальних знаків-ключів та символів-кодів на снові здобутків когнітології. Розростання екфрастичної теорії безпосередньо спровоковане когнітивними здобутками про мислення, пам’ять та образ.
ЛIТЕРАТУРА
- Арсланов В.Г. Иконология Т. Митчелла (Критика Н. Гудмена и З. Гомбриха) // История западного искусства ХХ века. Учебное пособие для вузов. – М.: Академический проeкт, 2003. – С.510-548.
- Панофский Эрвин. Этюды по иконологиии. Гуманистические темы в искусстве возрождения. – СПб.: Азбука-Классика, 2009. – 521 c.
- Goodman Nelson. Languages of Art: an approach to a theory of symbols. – Indianapolis, New York, Kansas city: Hackett Pub Co, 1976. – 290 pp.
- Heffernan, James. Entering the Museum of Words: Browning`s “My Last Duchess” and Twentieth-Century Ekphrasis // Icons – Texts – Iconotexts: Essays on Ekphrasis and Intermediality. Ed. By Peter Wagner. – Berlin; NY etc.: de Gruyter & Co, 1996. – 262-280 pp.
- Heffernan, J.A.W. Ekphrasis and Representation // New Literary History. - Spring, No 22. – 1991. – 297-316 pp.
- Mitchell, W.J.T. Ekphrasis and the Other // Picture Theory. – Chicago, Ill., 1994. – 151-182 pp.
- Mitchell W.J.T. Iconology. Image, Text, Ideology. – Chicago: The University of Chicago Press, 1987. – 226 pp.