CrossLingua’2013 < 11 — 15.05.13 < Ukraine, Crimea, Parthenit
КОГНІТИВНІ МОДИФІКАЦІЇ РЕЛІГІЙНИХ КОНЦЕПТІВ В СУЧАСНІЙ НЕРЕЛІГІЙНІЙ КОМУНІКАЦІЇ
Медійний простір, що включає друковані, аудіо (радіо, подкасти), відео (телебачення, відео підкасти), інтернет (блоги, соціальні мережі, сайти новин тощо) ресурси є одним з ключових засобів масового впливу, основним середовищем життєдіяльності сучасної людини. Релігійні концепти у медіа мають різноманітні форми оприявлень як вербальних так і невербальних.
У царині гумнітарних наук наявний процес нашарування абстрактних термінів і понятть, що призводить до понятійної і сутнісної дифузії, а згодом і дисперсії термінологічного апарату. Терміни “парадигма”, “дискурс”, “концепт” мають численні потрактування, що природньо, зважаючи на їх нещодавнє введення і популяризацію у гуманітарній площині. Тож, введення поняття “релігійний концепт” вимагає особливої чіткості у розумінні поняття “концепт” взагалі.
Зарубіжна когнітивна лінгвістика, починаючи з 1970х років, вивчає взаємозв’язки мовних структур поза мовленням, а саме когнітивні принципи і механізми не тільки на суто мовному рівні, залучаючи до розгляду основні засади мовної категорізації, а і на загальному формальному рівні, зважаючи на іконічність, мовну економію тощо. До проблеми концептів звертались такі дослідники як Уоллес Чейф, Чарльз Філмор, Джордж Лакоф, Рональд Лангакер, Леонард Талмі та інші.
У вітчизняній лінгвістиці існує три основні підходи до визначення поняття концепту. Культурологічний підхід розглядає мову лише як інструмент чи форму вербалізації концептів (Ю.С. Степанов). Семантичний підхід зміщує акцент з концепту на мову і наголошує, що єдиним джерелом концептотворення є семантична структура лексеми (Н.Д.Арутюнова, А.Д.Шмельов, Т.В.Булигіна). Лінгво-культурологічний підхід представляє позицію згідно якої концепт формується при встановленні зв’язку між значенням слова та індивідуальним чи колективним досвідом, отже концепт є своєрідною посередньою ланкою між словом і реальністю (Д.С.Лихачов, К.С.Кубрякова).
За основоположне нами обрано визначення М.В.Пименової: “концепт – це певне уявлення про фрагмент світу чи частину такого фрагменту, яке має складну структуру, що виражається різними способами і засобами. Концептуальна ознака об’єктивується у закріпленій і вільній формах поєднань відповідних мовних явищ – репрезентативів концепта. Концепт відображає категоріальні і ціннісні характеристики знань про деякі фрагменти світу. В структурі концепта відображаються ознаки, які є функціонально значущими для відповідної культури. Повний опис того чи іншого концепта, значущого для певної культури є можливим тільки у разі дослідження найбільшого набору засобів його вираження”[7].
Виходячи з цього визначення, релігійний концепт – це ментальне утворення, яке містить інформацію що прямо чи опосередковано пов’язана з релігіями, релігійними вченнями, послідовниками та критиками цих вчень, релігійним предметним рядом, аксіологічними, культурологічними, історичними, географічними характеристиками релігій; є результатом синтезу власного особистісного досвіду індивіда із загальним культурним, соціальним досвідом суспільства, і є неодміною складовою особистісної концептосфери.
Поняття нерелігійної комунікації доцільно розглядати як антонімічне відносно “релігійної комунікації”. Втім, термінологічні визначеня ще знаходяться у стадії становлення. Серед зарубіжних науковців дослідження на рівні лінгвістики проводив Девід Крістал, який вивчав літургійні тексти в компаративному міжконфесіному аспекті [10]. Стефан О’Лірі і Бренда Брашер розглядають інтернет-простір і різноманітні прояви релігійної комунікації від “електронних церков”, “релігійних форумів” та “ресурсів з екуменічного діалогу” до антирелігійних гумористичних замальовок (наприклад, “молитва до сисадміна” як пародія на “Отче наш”), які вже складно віднести до парадигми власне релігійної комунікації [12].
Браян Тернер досліджує соціологічний аспект релігійної комунікації і стверджує, що інформаційна сучасність призводить до споживацького ставлення до релігії, а, отже, до нівеляції її як аксіологчної домінанти [ 13].
Проблемою визначення поняття “релігійна комунікація” у зарубіжній лінгвістиці займався Томас М. Лессл. За його визначенням “релігійна комунікація метафорична, така, що не зводиться до жодної форми нефігуративного вираження; така, що визначає метафізичні об’єкти означення, які можна осягнути, втім неможлво визначити [11].
І.В.Бугаєва розглядає існуючі підходи у вітчизняній лінгвістиці [2]. Так, Л.П. Крисін виділяє “релігійно-проповідницький стиль” [5] Г.Г.Слишкін [9] та В.І. Карасик розрізняють “релігійний дискурс” [4]; Й.-П.ван Ноппен [Цит. за: 3] пропонує цілий лінгвістичний напрям “теолінгвістика”, який “намагається описати, як людське слово може бути використане відносно Бога, а також, яким чином мова функціонує в релігійних ситуаціях, в ситуаціях, які не відповідають жорстким стандартам безпосередньої односторонньої комунікації, і які, не дивлячись на це, співпадають з логікою його опису у відповідних формах, таких, як метафора чи мовленнєвий акт”, - як зазначає вітчизняний теолінгвіст А.К. Гадомський [Цит.за: 3]. Сама І.В. Бугаєва підтримує підхід до розгляду реалій релійгіної комунікаціїї як “релігійного соціолекту – мовлення групи людей, об’єднаних ціннісними орієнтирами і соціальною установкою у різних комунікативних ситуаціях”[2].
У ході дослідження базовим вважалося визначення Н.Б. Мечковської, згідно якого власне “релігійна комунікація має два основних напрямки: від Бога до людини і від людини до Бога. Перший напрямок обумовлює існування таких жанрів релігійної комунікації, як Одкровення Бога і пророча проповідь Одкровення людям. З другим напрямком пов’язані богослужіння і молитва. Таким чином, Одкровення, проповідь і молитва є фундаментальними жанрами релігійної комунікації, а інші жанри є другорядними”[6]. Таке визначення суголосить із етимологічним значенням слова “релігія”, яке Августин Блаженний тлумачив як “возз’єднання людини з Богом” (від лат. - reeligere) [1].
Зважаючи на потрактування Н.Б. Мечковської, нерелігійна комунікація – така, що не передбачає комунікативного зв’язку між людиною і Богом як задачі комунікації. Нерелігійна комунікація може торкатися тем пов’язаних з релігією, наприклад, звертаючись до релігійних подій чи явищ, описуючи чи характеризуючи їх. Так, на більшості сучасних сайтів новин інформація про церкву чи події, пов’язані із релігійним простором, представлені у розділі “Суспільство” і не є зразками релігійної комунікації, наприклад – новини про смерть патріарха [14], обрання нового папи римського [15] чи, навіть, королівське весілля (вінчання принца Уільяма та Кейт Мідлтон) [16].
У ході дослідження було застосовано дистрибутивно-систематичний, структурно-формалістичний, порівняльний методи, а також метод семантичного розгортання, елементи кількісного та компонентного аналізу. Після залучення цих методів нами було виявлено, що у нерелігійній комунікації використовується апеляція, зокрема і до релігійних концептів, з певною комунікативною метою: 1) для сакралізації та урочистості здебільшого у політичному, юридичному, дипломатичному дисурсах (наприклад: So help me God – остання фраза інавгураційної промови президента США [17] та спікера Палати Общин Британського парламенту I ... do swear by All Mighty God ... so help me God [18]); 2) апеляція до релігійного концепту як маркер ідентичності чи аксіологічна декларація (наприклад: напис на купюрі вартістю один американський долар “In God we trust”); 3) як аргумент до авторитету, шляхом цитування (“Along with Shakespeare, the King James Bible is a high point of the English language…creating arresting phrases that move, challenge and inspire. One of my favourites is the line “For now we see through a glass, darkly.” It is a brilliant summation of the profound sense that there is more to life, that we are imperfect, that we get things wrong, that we should strive to see beyond our own perspective.”) Prime Minister's King James Bible Speech. Friday 16 December 2013) [19]; 4) як історичні реалії (номінація учбових закладів, географічні назви Oxford University: Jesus College, Corpus Christy, St. Hugh`s, St. John`s, St. Hilda’s); 5) як експресиви заохочення і благословіння, формули ввічливості (May God bless you and may you have a long life. [20], (I said, ‘My god, is it Ben Kingsley from Gandhi?’ No, he’s not coming.) [21], Is it wrong for me to respond to a post-sneeze " Bless you " by saying, " Thanks, but I'm not religious [18]; таяк негативні експресиви Jeremiah Wright thundered forth with diatribes lilting with such lines as " God damn America. " The radical direction of the Obama presidency was foreordained [22].
Такий побіжний огляд медіапростору виявив широкий спектр і високий рівень частотності використання релігійних концептів та їх репрезентацій, що актуалізує дослідження форм вербалізації та невербального оприявлення релігійних концептів.
При дослідженні медіапростору можна виділити три групи вербалізаторів релігійних концептів у сучасній нерелігійній комунікації.
Перша група вербалізаторів – такі, що об’єктивно репрезентують релігійні концепти: називають (God, Church, Priest), описують, характеризують (Holy Spirit, Orthodoxy), локалізують їх стосовно різних факторів: суспільства, місця, часу. Здебільшого зустрічається у нейтральних повідомленнях, наукових дослідженнях (наприклад історичних, культурологічних, мистецьких), офіційних промовах, державних документах.
Друга група представлена вербалізаторами, які негативно репрезентують концепти, серед них превалює пейоративна номінація, знижене семантичне комбінування. Здебільшого такі вербалізатори зустрічаються у політичному дискурсі, текстах антирелігійного змісту, на атеїстських сайтах, сайтах антирелігійного спрямування, пабліках у соціальних мережах. Ця група вербалізаторів актуалізується за наявності медіа-приводу – події, яка набуває популярності, через свою новизну (інтрозація патріарха Кирила), соціальну гостроту (“панк-молебінь” Pussy Riot, акція FEMEN у Ватикані), чи через спеціальний механізм штучної актуалізації медіаподії (наприклад, низка акцій FEMEN, освітлена у конкретних ЗМІ, репости у блогах з широкою і різноманітною аудиторією, репости у світовій мережі на рівні соціальних мереж, як результат: формування суспільної думки). Зазвичай негативний образ (антирелігійна акція, конфлікт стереотипних уявлень і реальності у масовій свідомості) перекодовується у недовіру чи навіть ненависть до об’єкту негативного імідж-мейкінгу. Наприклад, створення у суспільній свідомості образів особистих недоліків релігійних ієрархів і перенесення їх на загальний образ церкви.
Значну частину вербалізаторів складає третя група, до якої входять лексичні одиниці, які цілком або частково втратили функцію репрезентації релігійного концепту чи перейшли у когнітивне поле іншого концепту. У більшості випадків - внаслідок маніпулятивних операцій. Такому перекодуванню сприяють створення глобалістичного середовища на засадах толерантності (наприклад постанова ЄС про заборону випуску монет євро у Словакії із зображенням Кирила і Мефодія з німбами) [24], концептуальна еклектика на базі широкого розповсюдження різноманітних медіа форм (книги, серіали, інтернет сайти) із меланжованим вмістом концептів різноманітних релігійних вчень та практик (наприклад, у серіалах Charmed, The Angels of NY), десакралізація чи використання концепту з метою створення власного бренду (проведене у ході нашого дослідження анкетування респондентів віком від 12 до 65 років показало, що більшість респондентів (67 із 100) першою асоціацією з вербалізатором “Мадонна” мають відому співачку, при чому 23 з них не встановлюють асоціативний зв’язок з первинним значенням вербалізатора - концептом “Богородиця”), популяризація східних релігійних практик у межах проектів під гаслом “за здоровий спосіб життя”, відсутність базової релігійної освіти на рівні культурологічного курсу в системі середньої школи, що призводять до ціннісної і культурологічної дезорієнтації особистості.
Отже, вербалізація та невербальне оприявлення релігійних концептів у нерелігійній комунікації мають велику комунікативну вагу у сучасному медіа просторі і є важливими факторами впливу та формування масової свідомості. Глобалістичні тенденції призводять до аксіологічної реконструції чи навіть деструкції релігійної частини концептосфери сучасної особистості, що може спричинити невідновні когнітивні зміни антропоцентричного простору. Систематизація, опис і аналіз сучасної нерелігійної комунікації уможливлюють запобігання таким деконструктивним процесам.
ЛІТЕРАТУРА
- Августин Блаженный О граде Божием. Цит за: Рождественский Н.П. Указ. соч. С. 137.
- Бугаева И.В Религиозная коммуникация // Бугаева И.В. – Режим доступу до статті – http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=124925.
- Гадомский А.К. Теолингвистика: история вопроса// А.К.Гадомський. – Учен. зап. ТНУ. Т. 18 (57). № 1.Филология. – Симферополь: ТНУ, 2005. – С. 16-26.
- Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс./ В.И.Карасик. – М: Гнозис, 2004. – 390 c.
- Крысин Л. П. Религиозно-проповеднический стиль и его место в функционально-стилистической парадигме современного русского литературного языка // Л.П. Крысин – Поэтика. Стилистика. Язык и культура: Памяти Т. Г. Винокур. – М., 1996. – С. 135-138;
- Мечковская Н.Б. Язык и религия. Лекции по филологии и истории религий // Н.Б.Мечковская http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Mechkov/23.php
- Пименова М.В. Душа и дух: особенности концептуализации./ М.В.Пименова — Кемерово: ИПК "Графика", 2004. – 386 с. – C.10
- Попова З.Д. Когнитивная лингвистика / З.Д. Попова, И.А. Стернин. – М.: АСТ: Восток-Запад, 2007. – 314 с. – (Лингвистика и межкультурная коммуникация. Золотая серия). – C.18
- Слышкин Г.Г. Лингвокультурные концепты прецедентных текстов/ Г.Г. Слышкин - АКД, Волгоград, 1999.
- David Crystal A liturgical language in a linguistic perspective - New Blackfriars, 1964, - P. 148-56 Режим доступу до статті - http://www.davidcrystal.com/books-and-articles
- Tomas M. Lessl Toward a Definition of Religious Communication: Scientific and Religious Uses of Evolution // Tomas M. Lessl – Journal of Communication & Religion – Pежим доступу до статті: http://www.fuminyang.com/michelle/Lessl_Definition.pdf
- Stephan D. O’Leary, Brenda E. Brasher. The Unknown God of the Internet: Religious communication from the Ancient Agora to the Virtual Forum / O’Leary Stephan D., Brasher Brenda E// Philosophical Perspectives on Computer Mediated Communication – SUNY Press, 1996 – NY – P. 232-269. - Режим доступу до статті: http://www.google.com.ua/books?hl=ru&lr=&id=5Wvz4H5b9ZwC&oi=fnd&pg=PA233&dq=religious+communication&ots=SYvY9mUSaP&sig=QWaBgeBUqHneldK0FVxk1bBbumY&redir_esc=y#v=onepage&q=religious%20communication&f=false
- Brayan S.Turner Religious speech The Ineffable nature of Religious Communication in the Information Age - Режим доступу до статті: http://ross.mayfirst.org/files/turner-brian-religious-speech-ineffable-nature.pdf
СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ
- Russian Orthodox Church head dies – 14:44 GMT, Friday, 5 December 2008 BBC. Режим доступу до матеріалу: http://news.bbc.co.uk/2/hi/7766625.stm
- Election of Pope Francis – 13 March 2013 Last updated at 22:43 GMT – Режим доступу до матеріалу: http://news.bbc.co.uk/2/hi/7766625.stm
- Режим доступу до матеріалу: http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/royal-wedding/
- Режим доступу до матеріалу:http://www.youtube.com/watch?v=tQhWtRW-KKA
- Режим доступу до матеріалу: http://www.youtube.com/watch?v=XZKWvGEHx1I.
- Режим доступу до матеріалу: http://www.number10.gov.uk/news/king-james-bible/.
- City of djinns. Dalrymple, William. London: HarperCollins, 1993. 2329 s-units, 40836 words.) Режим доступу до матеріалу: 533 BNC
- Transcript: Prime Minister's speech to the State Department Thursday 15 March 2012 Режим доступу до матеріалу: http://www.number10.gov.uk/news/transcript-prime-ministers-speech-to-the-state-
- Режим доступу до матеріалу: Chivalry, Dollar Coins, and What to Say When an Atheist Sneezes 2011 (Feb 2011). Vol. 155, Iss. 2; p. 37)
- Режим доступу до матеріалу: R Emmett Tyrrell JrThe American Spectator, Obama, Obviously 2009 (Dec 2009/Jan 2010) Vol. 42, Iss. 10; pg. 98, 2 pgs)
- Режим доступу до матеріалу: http://www.euractiv.com/culture/slovakia-removes-halo-euro-coin-news-516173